Думи мої
Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!
Нащо стали на папері сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?..

Думи мої, думи мої, квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас - де ж мені вас діти?..
В Україну ідіть, діти! В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами, а я - тут загину.

Там найдете щире серце і слово ласкаве,
Там найдете щиру правду, а ще, може, й славу…
Привітай же, моя ненько! Моя Ураїно!
Моїх діток нерозумних, як свою дитину.