Думи мої Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! Нащо стали на папері сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?.. Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас - де ж мені вас діти?.. В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, а я - тут загину. Там найдете щире серце і слово ласкаве, Там найдете щиру правду, а ще, може, й славу… Привітай же, моя ненько! Моя Ураїно! Моїх діток нерозумних, як свою дитину.